"Вони не мали голосу, коли падали бомби... Тепер у них є тільки ми."
Дорогі Друзі Тварин, вже кілька років ми підтримуємо особливе місце в Україні — стайню, яка в середині війни стала останньою надією для коней, яких війна позбавила всього. Це не звичайні тварини. Це істоти, які колись жили в спокої — мали своїх людей, свої стайні, поля, по яких галопували. Але одного дня гуркіт вибухів заглушив спів птахів, а замість голосу улюбленої людини вони почули крики, сирени та свист куль.
В одну мить їхній світ обвалився. Вони залишилися самі — перелякані, дезорієнтовані, часто поранені. Вони не розуміли, чому раптом ніхто не приходить, чому немає їжі, чому вогонь і дим забирають у них повітря та спокій. Частина з них бігала, заплутана серед руїн, деякі тижнями блукали по знищених територіях. Багато було жорстоко калічених уламками, проводами, пастками. Здиклі, виснажені, замерзлі — і повністю покинуті на милість долі.
Саме тоді виникла наша стайня – їх безпечна гавань. Це не багатий центр з красивими випасами та розкішною інфраструктурою. Це скромне місце, де найважливіші тепло, безпека та любов. Кожен кінь, який сюди потрапляє, — це ще одна історія болю, страху та виживання. Але також це історія надії — адже тут вони отримують шанс на нове життя.
Сьогодні в стайні вже двадцять коней. Кожен з них пройшов через пекло, але кожен з них бореться, бо ми боремося разом з ними.
Є Сива, яка отримала розриви сухожиль після втечі від обстрілу. Протягом багатьох днів вона блукала між знищеними будівлями, голодна та налякана. Коли вона потрапила до нас, була тінню самої себе — виснажена, з очима, сповненими болю. Сьогодні, повільно, вона робить перші кроки без болю.
Є Чорна, яка була знайдена на полі з ранами від колючого дроту, заплутана, без сил. Коли люди підійшли до неї, вона була впевнена, що це кінець — згорбившись, чекала на удар. Але замість цього почула спокійний голос і відчула тепло рук.
Є також Малий Блиск, молодий мустанг, який все своє дитинство провів у руїнах господарства. Він боявся всього — людей, звуків, навіть вітру. Сьогодні повільно вчиться, що людина не повинна завдавати шкоди.
Кожен з них потребує чогось іншого — їжі, ліків, ветеринарної допомоги, заспокійливих засобів, часу та терпіння. Але всі мають одну спільну мрію: жити.
Війна забрала в них усе. Тепер їхнє життя залежить лише від добрих людей. Утримання такої стайні — це величезний виклик — щодня потрібні тонни сіна, спеціалізовані корми, лікування, заспокійливі засоби, вакцинація, дегельмінтизація, ковалі та транспорти. А ми працюємо на межі можливостей.
Кожен день — це боротьба — не лише за їжу, а за виживання. А адже кінь не попросить про допомогу. Не постукає у двері. Не скаже, що болить. Він може лише тихо стояти в кутку і чекати… або тікати, поки не закінчаться сили.
Тому це ми їхній голос. А ви їх остання надія. Завдяки вашим внескам ми можемо забезпечити їм лікування, їжу та безпечне укриття. Ми можемо дати їм те, що війна не змогла забрати повністю — надію.
Не залишаймо їх самих у світі, який вже раз їх зрадив. Кожна гривня — це ще один день життя. Кожна копійка — це крок до нормальності, тепла та спокою. Допоможіть нам врятувати коней, які пережили пекло, але без нас не переживуть миру.
Підтримайте збір. Допоможіть врятувати тих, хто не має голосу. Нехай це місце залишиться їхньою гаванню, а не спогадом.
Fundacja"Sloneczna Zagroda"
sloneczna-zagroda@wp.pl
0048-792-121-981